У Снятині та його околицях добре знають історію про Марту Вецьку. Всі, хто відвідує каплички чи останнє пристанище рідних на центральному кладовищі, спочатку ставлять свічки і моляться біля її могили. На цьому святому місці завше можна побачити людей, тут завше горять лампадки і свічі, багряніють живі квіти, а хрест обвитий вишиваним рушником. Сюди приходять не просто помолитися. Тут моляться і просять у Марти заступництва і допомоги.
Ганна СКОРОПАНЮК. – «Галичина», 3 листопада 2007 року